Правила пакування харчових продуктів, як на європейському, так і на національному рівні, переглядаються відповідно до параметрів, які, крім акценту на безпеці та гігієні харчових продуктів як основоположних елементах, необхідних для того, щоб пакування відповідало своєму призначенню, включають в себе багато вимог.
Європейський Союз за допомогою різних законодавчих ініціатив задає курс для держав-членів щодо правил пакування харчових продуктів.
Європа супроводжує цю широку загальну дорожню карту рядом конкретних директив, які перетворюють її керівні принципи в конкретні приписи.
В Європейському Союзі встановлені вимоги до високого ступеня чистоти всіх речовин, що використовуються при виробництві пластику, який контактує з харчовими продуктами. Це означає, що виробники повинні повністю розуміти хімічний склад використовуваних речовин і гарантувати, що будь-які домішки не становлять істотного ризику для здоров'я людини. З цією метою повинні проводитися спеціальні токсикологічні оцінки для виключення таких ризиків, як генотоксичність, і підтвердження того, що будь-яка міграція в харчові продукти не виходить за межі суворо безпечних норм, встановлених законом. Ці вимоги значно посилюють захист споживачів від потенційних ризиків, пов'язаних з ненавмисним потраплянням забруднюючих речовин.
12 серпня 2026 року в усіх країнах Європейського Союзу набули чинності нові європейські правила щодо упаковки та упаковкових відходів, зокрема харчових продуктів.
Ці нові правила спрямовані на гармонізацію існуючих законів у різних державах-членах та встановлення єдиного темпу скорочення пакувальних відходів, які щорічно утворюються в кожній європейській державі.
Для європейських екологічних та споживчих організацій, які роками виступали за прийняття цього регламенту, цей день є важливою віхою на шляху переходу Європи до економіки замкнутого циклу, і в найближчі роки основну увагу доведеться приділити виконанню зобов’язань щодо повторного використання та запобігання утворенню відходів за допомогою чітких національних заходів зі скорочення непотрібної упаковки та інвестування в добре продумані системи повторного використання.
Правова база, що регулює упаковку харчових продуктів, поєднує два найважливіші аспекти: безпеку харчових продуктів (забезпечення того, щоб матеріали не забруднювали харчові продукти) та екологічну стійкість (скорочення відходів та циркулярна економіка). 2026 рік знаменує собою поворотний момент у зв’язку з обов’язковим застосуванням давно діючих обмежень на рівні Європейського Союзу.
Законодавство ЄС є найсуворішим і поділяється на два основні напрямки:
• Сталий розвиток та управління відходами — Регламент (ЄС) 2025/40 (PPWR — Регламент про упаковку та відходи упаковки): період його адаптації закінчився 12 серпня 2026 року, і тепер він є обов’язковим.
• Регламент (ЄС) 1935/2004: Це рамковий регламент. Він вимагає, щоб будь-який матеріал, що контактує з харчовими продуктами, не передавав компоненти в кількостях, які становлять небезпеку для здоров’я людини або змінюють органолептичні характеристики харчових продуктів.
• Регламент (ЄС) 2023/2006: Забезпечує дотримання належної виробничої практики (GMP) щодо цих матеріалів.
• Регламент (ЄС) 10/2011 (зі змінами, внесеними Регламентом (ЄС) 2026/245): Спеціально регулює пластикові матеріали. Він встановлює «позитивний перелік» дозволених речовин та межі міграції певних речовин.
